Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки з нирковим синдромом

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) – гостра вірусна природно-осередкова хвороба, що характеризується циклічністю перебігу, універсальним капіляротоксикозом, проявляється високою гарячкою, вираженою загальною інтоксикацією, геморагічним синдромом і ураженням нирок.
Хвороба сьогодні реєструється в Японії, Китаї, Кореї, росії, Європі, США. У Китаї щорічно реєструється до 250 тис. випадків, летальність – 2,89 %. У Європі летальність досягає 15 % (вірус Наntaan). В Україні зазвичай фіксуються спорадичні випадки з періодичним збільшенням кількості випадків захворювання.
Територія Закарпаття також віднесена до ензоотичних територій з ГГНС – це територія, у межах якої впродовж тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення на дане інфекційне захворювання, переносником якого є тварина.
Збудники ГГНС – родина Bunyaviridae виділені в окремий рід, який включає 23 види вірусів. Для людини патогенними є віруси Наntaan, Amur, Seoul (Азія), Puumala, Dobrava-Belgrade, Saaremaa (Європа). Віруси стійкі в навколишньому середовищі, при кімнатній температурі залишаються патогенними до 2 тижнів.
Вірус Наntaan віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї.
Джерело інфекції – різні дикі гризуни (частіше смугасті миші, пацюки, в Україні, зокрема, нориця руда). У гризунів ця інфекція виявляється у вигляді латентного вірусоносійства. Збудник передається через кал та сечу гризунів.
Шляхи передачі інфекції – контактний, фекально-оральний, повітряно-пиловий. Зараження людини відбувається при вдиханні пилу, контакт з інфікованими предметами довкілля (хмиз, солома, сіно тощо) або при безпосередньому зіткненні з гризунами (робота із зооматеріалом, укусі пацюків). Передачі інфекції від людини до людини не зафіксовано.
Інкубаційний період ГГНС – 1-6 тижнів. Для клінічної картини характерний гострий початок хвороби з температурою 38-40ºС, озноб, головний біль, слабкість, м’язовий біль (живіт, поперек). Характерними є також «симптом каптура» (гіперемія обличчя, шиї, грудей), геморагічні прояви: петехії, кровотечі (носові, склеральні, гематурія), ураження нирок – олігоурія або анурія, розлади травлення – нудота, блювання, біль у животі.
Захворювання на ГГНС мають виражену сезонність. Пікові рівні захворюваності спостерігаються в червні-жовтні. Основними групами ризику вважаються лісогосподарські робітники, лісоруби, лісники, жителі сільських лісових районів, дачники. Після перенесеної хвороби виникає тривалий імунітет, повторні випадки не описані.
Профілактика захворювання на ГГНС зводиться до знищення гризунів в осередках хвороби і до захисту людей від контакту з гризунами або предметами, забрудненими їх виділеннями. Індивідуальна профілактика включає гігієнічні заходи, використання засобів індивідуального захисту, контроль водних і харчових ресурсів, правила поведінки в природних умовах.
Вакцина від хантавірусів знаходиться на стадії розробки.