Епідеміологія і профілактика гарячки Західного Нілу

Гарячка Західного Нілу (далі – ГЗН) належить до групи природно-
осередкових зооантропонозних арбовірусних особливо небезпечних інфекцій
з трансмісивним механізмом передачі, яку спричиняє вірус роду Flavivirus
родини Flaviviridae.

Згідно з вимогами «Правил санітарної охорони території України»,
затверджених Постановою КМ України від 22.08.2011 р. № 893 гарячку
Західного Нілу відносять до хвороб, які мають міжнародне значення.
Захворювання є актуальною проблемою як для медичної, так і для
ветеринарної практики. Трасконтинентальне переміщення птахів сприяє
планетарному поширенню збудника і змінює ареали його поширення.
Сприйнятливість людини до ГЗН є висока. Групами ризику
інфікування вірусом ГЗН в осередках сільського типу є сукупне населення,
особливо особи, які проживають біля водних об’єктів, працівники
тваринницьких господарств і птахоферм. В осередках міського типу –
мешканці будинків з підтопленими підвальними приміщеннями. До груп
ризику належать також мисливці, лісники, туристи, військовослужбовці, які
перебувають у польових умовах у мирний час або при веденні бойових дій на
території природних осередків. Існують і групи медичного ризику, до яких
належать реципієнти препаратів крові, органів, тканин і клітин, працівники
лабораторій, новонароджені діти від інфікованих матерів.

В природних осередках характерна літньо-осіння сезонність
захворювання.

Головним джерелом та резервуаром ГЗН в природі є 17 видів
переважно перелітних птахів, значно менше значення мають як резервуар
деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани.

ГЗН відноситься до захворювань з трансмісивним механізмом передачі
збудника. Переносники захворювання — численні види комарів родів Culex,
Aedes і Anopheles.

Дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при
трансплантації органів, переливанні препаратів крові , грудному
вигодовуванні, вертикальній трансплацентарній передачі вірусу Західного
Нілу від матері до дитини.

Інкубаційний період хвороби триває 1-7 днів, у осіб зі значним
порушенням імунітету — до 2 тижнів.

Опорними симптомами ГЗН є розвиток хвороби у відповідній
місцевості після укусів комарів, гострий грипоподібний початок, макуло-
папульозні висипання на тулубі, генералізована лімфаденопатія, збільшення
печінки та селезінки.

Для попередження ГЗН проводять комплексні заходи, направлені на
зниження чисельності комарів (осушення боліт, дератизаційні , дезінсекційні
заходи ). Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки
на вікнах, репеленти . Вакцина для запобігання захворювання ГЗН не
розроблена.