Психологічна стійкість або резильєнтність ч.1

🔵Психологічна стійкість або резильєнтність є важливим компонентом здатності справлятися з труднощами та досягати результатів попри загрози чи небезпеки. Вона розвивається і змінюється з часом, залежно від обставин, і включає дві основні умови: наявність серйозної проблеми та здатність подолати її, досягнувши позитивних змін, навіть коли звичний порядок порушено.
🟠Термін стійкість (резильєнтність) походить від латинського слова resilire, що означає «відскакувати» або «повертатися назад». У різних сферах знань, зокрема в екології, цей концепт описує здатність системи відновлюватися після порушень або негативних змін.
🔵Життєстійкість розглядають на трьох рівнях: індивідуальному, громадському та суспільному:
· на індивідуальному рівні це може бути розвиток особистих навичок подолання стресу;
· на громадському — створення мереж підтримки, таких як групи взаємодопомоги чи хаби;
· на суспільному — впровадження державних програм із забезпечення психосоціальної підтримки.
🟠Для підтримки стійкості на кожному з цих рівнів важливо створювати сприятливі умови, наприклад, доступ до якісної охорони здоров’я, безпечне середовище, освітні програми з психічного здоров’я, соціальні ініціативи для розвитку зв’язків і солідарності.
🔵Стійкість залежить від наявних у людини особистих і соціальних ресурсів. Особисті ресурси можуть включати фізичне здоров’я, емоційну компетентність, навички управління стресом, соціальні — підтримку від близьких, участь у спільнотах, доступ до фахової допомоги. Ці фактори допомагають людині адаптуватися та «відновлюватися» у важких ситуаціях.
🟠Стійкість — це не лише вроджена риса, але й набір поведінкових моделей, думок і дій, яких можна навчитися. Ключовими факторами для розвитку стійкості є:
· зв’язки з іншими людьми;
· добробут;
· корисне мислення;
· пошук сенсу в житті.
Зосередження на цих елементах допомагає краще долати труднощі і вчитися на травматичному досвіді.
🔵У дітей життєстійкість часто залежить від добробуту сім’ї. Дослідження показали, що діти з високим рівнем стійкості мають добре розвинені навички розв’язання проблем, здатність будувати стосунки й чітке відчуття мети, що допомагає їм долати труднощі та уникати ризикованої поведінки.
🟠У дорослих на стійкість впливає життєвий досвід, соціальні зв’язки та реакції на стрес. Протягом життя досвід стійкості може змінюватися, покращуватися або змінюватися залежно від обставин.
🔵Процес розвитку стійкості часто супроводжується емоційними викликами. Люди, які пережили значні труднощі або травми, можуть відчувати сильний емоційний стрес, однак саме через ці випробування формується здатність долати подібні труднощі в майбутньому.