Психологічна стійкість або резильєнтність ч.2

🟦Резильєнтність, або психологічна стійкість, є ключовою в умінні долати труднощі та досягати цілей навіть у складних обставинах. Ця якість формується та змінюється залежно від життєвих ситуацій і часу. Вона базується на двох головних аспектах: наявності серйозного виклику та здатності його подолати.
⚖️Аби зрозуміти, як стійкість (резильєнтність) формується у дітей, уявіть терези: на одній шальці — захист і корисний досвід, на іншій — труднощі та негативні фактори. Стійкість з’являється тоді, коли, попри всі проблеми, позитивна шалька переважує. Щоб навчитися краще підтримувати дітей у складних умовах, нам треба зрозуміти, що саме допомагає схилити терези на користь здоров’я і розвитку.
👨‍👩‍👦Найчастіше діти успішно долають випробування будь-якого характеру, якщо їх підтримує хоча б один стабільний турботливий дорослий. Такі підтримчі стосунки стають ключовим елементом формування стійкості: індивідуальна підтримка, допомога і захист можуть пом’якшити негативний вплив на розвиток дитини.
🔸Підтримувальна взаємодія з дорослим допомагає дитині розвивати важливі навички — здатність планувати, контролювати та регулювати поведінку, а також адаптуватися до мінливих обставин. Це дозволяє дітям краще справлятися з труднощами, коли ті виникають. Підтримка дітей може включати, до прикладу, створення стабільного щоденного розпорядку, що дає відчуття безпеки та передбачуваності.
🟩Стійкість виникає завдяки взаємодії внутрішніх особливостей дитини та її зовнішнього досвіду. Діти, які долають великі труднощі, зазвичай мають природну стійкість до стресу і підтримку від близьких дорослих у сім’ї чи громаді. Це поєднання біології та середовища допомагає їм справлятися з проблемами та долати загрози для здорового розвитку.
📌Варто зауважити, що для дітей, які зазнають тривалого стресу, забезпечити позитивний результат самі по собі не можуть ні індивідуальні особливості, ні соціальне середовище.
👉Не всякий стрес є шкідливим. У житті дитини є багато можливостей стикатися з «позитивним стресом», який, за підтримки дорослих, може допомогти їй розвиватися. Наприклад, перший виступ на шкільному святі або розв’язання складної задачі у грі можуть стати джерелом позитивного стресу, який розвиває впевненість у собі. Хоча деякі діти сильніше реагують на будь-які події — як погані, так і хороші. Вони більш уразливі в стресових ситуаціях, але здатні краще адаптуватися в середовищі, де є тепло і підтримка.
🟦У дитинстві мозок і тіло найбільш сприйнятливі до змін, і цей період формує основу для багатьох стійких моделей поведінки. Стійкість розвивається протягом усього життя через накопичення досвіду — як позитивного, так і негативного. З часом і тіло, і мозок учаться бачити ці виклики як такі, що можна контролювати, що зміцнює здатність дитини долати труднощі. Але якщо проблеми стають надто великими, а підтримка від близьких відсутня, стрес може стати токсичним і призвести до негативних наслідків.
🤼‍♀️Фізична активність, наприклад, регулярні прогулянки або командні ігри, сприяє зміцненню нервової системи та покращує емоційний стан. Техніки зниження стресу, такі як дихальні вправи, медитація або практики усвідомленості, допомагають знизити тривожність і покращити концентрацію. Програми розвитку самоконтролю, наприклад, вправи на формування звички планувати день або практики керування часом, а також тренування виконавчих функцій, як-от ігри для розвитку пам’яті чи уваги, допомагають дітям і дорослим краще справлятися з труднощами і адаптуватися до них.
👨‍👩‍👧‍👦Громада і родина можуть посилити стійкість дитини в різних сферах за допомогою створення підтримчих довірливих стосунків між дорослими й дітьми. Створення якісних умов для ефективного навчання також дає дитині відчуття впевненості та
контролю. Допомагайте дітям розвивати навички, наприклад, пропонуючи їм долати маленькі виклики, такі як розучування нової пісні чи розв’язання задачі.
Матеріал підготовлений у рамках Всеукраїнської програми «Ти як?» (https://howareu.com/), ініційованої першою леді Оленою Зеленською.